Вільний переклад Шекспіра

СОНЕТ 29
Коли ображений на долю і на світ,
Я відчуваю, що самотні сльози
Змивають болісні гіркоти усіх бід,
Але мені не легше - в серці грози.

Я скаржачись, до Бога руки простягав,
Молив місцями з кимось поміняти,
З простим таким, якого б увесь люд кохав,
Який би більше міг за мене знати.

Але в цих думах, клянучи себе нещадно,
Я згадував твій вигляд бездоганний,
І наче птахом в небо неосяжне
душа моя неслася в світ прекрасний.

Любов твоя - це диво. Я б і не молив,
Бо щасливіший я за кровних королів. 


СОНЕТ 34
Ти день ясний мені пропонувала,
Тому і вулицею йшов я без плаща,
І наче вмить темнішати почАло,
І небо зверглося грозою громищА.

А потім як ні в чому не бувало
Промінням світлим намагалася зцілить,
Та краще від цього мені не стало,
Оті страждання вже ніяк не зупинить.

Не радують мене твої печалі,
І каяття не викликає навіть сміх,
Для кривдника немає й трохи жалю,
Та і для скривдженого вже нема утіх.

Спокутала сльозами ти провину.
Я це відчув, наче тримав перлину. 


СОНЕТ 35
Не сумуй про те, що зробила -
Від природи в троянди шипи,
Брудні плями є й на світилах,
В пелюстках теж бувають клопи.

Кожен в світі не без провини,
І я тАкож у тому числі,
Я міняю слова на кпИни,
Виправдовую на цьому тлі

Всі твої підступні образи.
Поступаюсь тобі на суді,
Викликаю в собі відрази,
Бо знаходжусь в глухому куті.

Мені тяжкий злочин вчинила
Й прибічником мене зробила. 


(жовтень 2010)