Ні жалю, ні любові, ні суму...

Якщо владою бог внеземною
Нас відправить до раю колись,
Я подумаю, що ж із собою
Візьму я. Господь cкаже: молись!

Не сумну я до раю братиму,
Щоб покірно за мною пішла,
Я земну у раю кохатиму,
Що зі мною життя прожила -

Й не добру, не вірну, не лагідну,
І не ту, що піде до кінця,
Але ту, з якою страждатиму,
Без якої життя - не життя...

І до раю таких відчайдушних
Дуже рідко з собою ведуть,
Тому праведників простодушних
Заздріcть тиху тут можна почуть.

Може в небо з собою вІдстані
Я візьму, щоб страждати від мук,
І щоб вмитись сльозами чистими,
Пригадавши обійми тих рук.

Небезпеки з собою забрав би,
Щоб чекала вірніше мене.
За очей твоїх ясність віддав би
Все на світі. Ти-серце моє...

Друга взяв би з собою до раю,
щоб було з ким порозважатись,
А ще ворога, щоб не без бою,
Щоби з ким було позмагатись.

Ні жалю, ні любові, ні суму,
Ані крихітного солов'я -
Нічогісінько, навіть краплину
На землі не залишив би я.

І кирпату* (було б допустимо)
На землі я б не полишив,
І усе, що нам зараховано
Аж до раю би прихопив.

І за всі ці земні насолоди,
Здивувавшись і клянучи,
Певен я, з будь-якої нагоди
Бог штовхне мене сміючись.

До землі летітиму радісно,
Не без сміху, не без турбот,
Пам'ятатиму як безжалісно
Поступає з нами Господь.
(за віршем К.Симонова)
*кирпата - смерть
(Жовтень 2010)